23:57 Микола | |
Серед мешканців хоспісу є в нас улюбленці... І не тому, що вони чимось особливі! Ні, це ті, котрі ніяк не можуть зрозуміти, що Христос - наша НАДІЯ!  Микола-- один із них... Родом із західної України. Із дитинства чув про Бога від бабусі та мами. Хата була вся в образах: Христос розіп'ятий, Матір Божа з маленьким Ісусом, Микола - угодник . Молилася вся сім'я. Та й усі навколо щиро вірили у Господню благодать. Життя надто коротке і надто жорстоке, якщо у ньому немає Бога. Так трапилося і з Миколою. Але ж є надія! «Ви знаєте, що не тлінним сріблом та золотом вас було викуплено від марного життя, якому ви навчилися від ваших предків, а дорогоцінною кров’ю чистого і непорочного Ягняти — кров’ю Христа». (1Послання Петра 1:18-19) Наш обов’язок -- молитися за Миколу. І як же було б добре, якби з вуст старенького пролунали сповнені каяття слова: «Але, Господи, хоч невимовна Твоя доброта до мене, як багато разів я відплачую Тобі чорною невдякою й тяжко ображаю Тебе, свого найкращого Добродія. Господи, Господи! Не пам’ятай мені цього. Ти, що простив розбійникові на хресті в годину його смерті й відкрив йому небесний рай, помилуй і мене під вечір мого життя. Будь мені милосердний, Ісусе!» Віримо, що люблячий Спаситель не залишить його грішну душу.  P.S Микола любить гостинці, а ми йому нагадуємо, що це -- від Господа... | |
|
| |
| Всего комментариев: 0 | |
